“СТОМАТОЛОГІЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ”. ІНТЕРВ’Ю З ДЕКАНОМ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ, ПРОФЕСОРОМ НАТАЛІЄЮ БІДЕНКО

Стоматологічний факультет Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за довгу історію очолювало три жінки-декани: Олександра Кисельова, Василиса Коваленко, а сьогодні – професор Наталія Біденко. Свій шлях на такій відповідальній посаді Наталія Василівна розпочала ще з 26 березня 2016 року. Сьогодні ця талановита жінка поєднує адміністративну роботу з навчанням студентів, лікуванням маленьких пацієнтів, організацією інтелектуальних змагань з брейн-рингу та малюванням.

Як розпочинався Ваш шлях у стоматологію?

Мої батьки закінчили Політехнічний інститут, навчаючись на технічних спеціальностях. В родині були інженери, залізничники, а стоматологом – лише наша сусідка та подруга мами. Можливо, саме вона і навернула мене до стоматології, в той час, коли я обирала професію. А ще з дитинства завжди тягнуло до біології і цікаво було робити щось руками. Сталось так, що стоматологія поєднала і біологічні вподобання, і фізичні схильності. В 1981 році я вступила на перший курс Київського медичного інституту (Сьогодні – НМУ імені О.О. Богомольця).

Яким було життя першокурсника тридцять років тому?

У 80-ті роки в інституті активно діяла художня самодіяльність (вона і сьогодні діє), але тоді була майже культом. До нас на перший курс завітали її представники. Примусово зібрали пів курсу на проби: там були ті, хто мав необережність під час співбесіди розповісти про свій талант. Мене направили грати на бандурі, оскільки сама навчилася грати на гітарі та фортепіано. З «бандури» я втекла в Студентський театр естрадних мініатюр (СТЕМ). Він об’єднувався довкола лікаря Віталія Фалєторова – талановитої людини з унікальним почуттям гумору. Як на той час, у нас були сміливі жарти, театр їздив з гастролями та вигравав призи. Ми проводили Вечори Гіппократа, Дні стоматолога, а сьогодні – намагаємось відновити традиції. Цього року день стоматолога проводитиметься вперше, мабуть, за двадцять років. СТЕМ також дуже тісно співпрацював із тодішнім завідувачем кафедри латинської мови Юрієм Шаніним. Саме на першому курсі я познайомилася із цією дивовижною людиною, яка мене вразила і залишилася другом на все життя. Він був взірцем інтелігентності в університеті. Юрій Шанін привів мене в газету «Медичні кадри». Для газети, в рубрику «Крокодил в халаті» я малювала.

Розкажіть, будь ласка, що саме Ви малювали.

То були жартівливі замальовки із студентського життя. А «найсерйозніші» роботи були виконані до 145-ти річного ювілею інституту, святкування якого відбувалось в Національній опері України. Юрій Шанін написав віршований сценарій: «…Киев пока еще не великан, нет филармонии и трамваев, зато есть у медиков первый декан – великий хирург-окулист Караваев…», я малювала декорації до спектаклю та портрети корифеїв університету. Це був надзвичайно цікавий період, адже ми не мали фотоапаратів, а мені потрібно було намалювати портрети Беца, Караваєва, Козлова… Їхні портрети нелегко було знайти в бібліотеках, тому я зробила простіше – на кафедрі анатомії висіли портрети відомих вчених, я взяла зошит в клітинку і накидала портрети, а вже вдома перемалювала їх на ватмани. Весела то була історія: поруч проходив черговий викладач, всюди темно, субота, а я стою під портретом Беца. На запитання «Що Ви тут робите?», я відповіла – «Беца малюю».

Як склалося Ваше життя після закінчення навчання?

img_3063В 1986 році я закінчила Київський медичний інститут. За направленням мене розподілили в Київську область, потім – в Іванків. Це був рік Чорнобильської катастрофи. Тоді я з експедиціями об’їздила всю Київську область, проводячи стоматологічні (і не тільки) огляди та надаючи допомогу. Для мене дуже цінним досвідом стали перші роки роботи з людьми, адже одне – навчання в університеті, зовсім інше – застосувати знання в практиці. Вже в 1991 році я знову повернулася в університет – асистентом на кафедру стоматології та лікарем стоматологічної клініки (зараз – Стоматологічний медичний центр). Серед моїх вчителів-наставників Лариса Хоменко, Микола Данилевський, Василиса Коваленко. Я і досі пам’ятаю високий рівень викладання лекцій. На той час справедливо вважалось, що за практичною підготовкою стоматологів Київський медичний інститут був першим, другим та третім були Московський та Ленінградський. В ортопедичну стоматологію мене вводили два викладачі-асистенти – Петро Фліс та Валерій Неспрядько, в хірургічну – асистент Владислав Маланчук. Сьогодні тодішні асистенти – відомі професори та академіки України. Займалась у студентському науковому гуртку з хірургічної стоматології, але згодом – перемогла дитяча стоматологія.

Наталіє Василівно, Ви – засновник брейн-рингу з стоматології в Україні. Розкажіть, будь ласка, як зародилася ідея створення таких змагань?

Інтелектуальна гра «Брейн-ринг» на факультеті вперше відбулася в 2000 році. Це і був рік заснування. На факультеті тривала підготовка до стоматологічної олімпіади. При підготовці запитань та студентів до цього заходу, з’явилась думка «чому б не зробити щось цікавіше». Мабуть, саме слово «брейн-ринг» вперше сказала Марина Антоненко, яка тоді була заступником декана, а я за слово вхопилася. Змагання згодом стали настільки популярними, що в університет приїжджали учасники та гості з різних міст України, а пізніше – із закордону (це вже був період міжнародних брейн-рингів). Брейн-ринг – це неочікуване дитя, яке виросло і стало самобутнім. Пізніше вже почали з’являтися хірургічні брейн-ринги та Інтелектуальні ігри НМУ.

З якого часу Ви займаєтесь науковими дослідженнями та над якими темами працюєте протягом лікарської діяльності? 

img_3078Наукою я почала займатися ще на другому курсі навчання. Брала участь в студентському конкурсі наукових робіт на кафедрі біохімії, який організовувало Міністерство освіти та зайняла призове місце. Працюючи на кафедрі хірургічної стоматології, з майбутнім професором Владиславом Маланчуком вивчали питання переломів щелеп, придумали апарат, отримали авторське свідоцтво на винахід. З 1992 року відновилася моя наукова робота в Університеті. Кандидатська дисертація була присвячена дітям з проблемами зі щитовидною залозою. Я працювала в ендокринологічному диспансері, в Пущі-Водиці, в лікарні, де було багато дітей після Чорнобильської катастрофи, співпрацювала з лікарями діаспори, які приїжджали допомагати оглядати та лікувати таких дітей. Були тоді дуже цікаві проекти – ми розпочинали роботу по визначенню отриманої дози радіації в емалі зуба, співпрацювали з Інститутом фізики. Ми багато їздили експедиціями з представниками Інституту ортопедії та травматології, проводячи епідеміологічні обстеження ендемічних зон по флюорозу (Одещина, Молдова, Полтавська область). Захист кандидатської відбувся в 1998 році на об’єднаній Вченій раді, на якій були присутні академіки Микола Амосов, Олександр Шалімов. В 2012 році – захистила докторську дисертацію, присвячену стоматологічному статусу і лікуванню карієсу у дітей до 3 років. Обираючи тему роботи, розуміла, що потрібно детально вивчити цю прогалину в стоматології. Це надзвичайно широка тема, адже карієс – парадоксальне захворювання, воно вражає майже всіх, невиліковне і абсолютно передбачуване, тобто його можна попередити профілактикою, якщо правильно організувати виховання дитини і догляд за нею, а також виховання батьків. Інколи стоматолог – це перша людина, яка за певними змінами в порожнині рота може передбачити діагноз загального захворювання. Стоматологія – це не лише «пломбування дірки в зубах», це – величезний комплекс: щелепно-лицева хірургія, слизова оболонка порожнини рота, багато синдромів (близько 400 синдромів мають прояв в порожнині рота) та вроджених проблем. Істина одна, шляхів до неї багато і один з них – через стоматологію.

Студенти стоматологічного факультету мають унікальну можливість вже з 3-го курсу працювати з пацієнтами в Cтоматологічному медичному центрі. Розкажіть, будь ласка, про співіснування центру та факультету.

З теперішнім директором Стоматологічного медичного центру, професором Андрієм Копчаком, моїм студентом, я співпрацювала, коли він був серцем студентського наукового товариства факультету. Ще тоді була в захваті від його студентської роботи, яка була на рівні кандидатської. В той час на факультеті існував неофіційний Клуб стоматологів. На засідання збиралися ті, хто хотів в час дефіциту інформації знати все про розвиток нових технологій, нових матеріалів, яких у нас не було. Туди входили мої однокурсники, лікарі, студенти. До Клубу стоматологів входив і Андрій Копчак. Це надзвичайно талановита людина. Коли його обрали директором Стоматологічного медичного центру, я раділа тому, що ми однодумці, а це допомагає працювати та досягати результатів. Між стоматологічним факультетом і центром існує нероздільна співпраця, вектор якої спрямований на практичну роботу студентів. Саме тому ми ввели облікову книжку практичних навичок, які кожен студент обов’язково має виконати. Стоматології не потрібні випускники з дипломами, які не підкріпленні практичною професійною компетентністю.

Яким Ви бачите факультет в майбутньому?

img_3106Згадуючи своє навчання на факультеті, я пам’ятаю високий рівень тих, кому все ж таки вдалося 30 років тому вступити. Сьогодні ми повертаємо та бережемо імідж Стоматологічного факультету. Прагнемо, щоб факультет був популярним та конкурсним, щоб студенти вступали, розуміючи, що вони отримають теоретичні і практичні знання, що вони працюватимуть з пацієнтами, матимуть можливість розвиватися. На факультеті запровадили рейтинг студентів та груп, спростилось питання переформатування груп після відрахувань студентів. Впевнена, що допускати до лікування можна лише людей з високим рівнем компетентності. На факультеті активізувалася наукова робота. Працюємо над тим, щоб в університеті була цивілізована студентська наука. Хочемо виховати зі студентів культурних, інтелігентних людей – інтелектуальну медичну еліту. Стоматологія – справді унікальна спеціальність в тому, що є змога починати працювати практично досить рано, постійно вдосконалюючись.

Коли стоматологія сформувалась, як окрема наука?

Стоматологія як наука має глибоку історію. Перші зафіксовані дані про стоматологів були ще 2 тис. років до н.е, а перші згадки з’явилися в Древньому Єгипті на надгробках лікарів, які займалися лікуванням зубів. Днем Стоматолога, який відзначається 9 лютого, вважається День Св. Аполонії Олександрійської. Історія розпочалась в 3-му столітті н.е.. Аполонія Олександрійська була християнською мученицею, яку жорстоко катували за християнство – били по щелепам, вибили всі зуби, змушуючи зректися віри, погрожували спалити. Зважаючи на характер катувань, з того часу до неї звертались з молитвою ті, хто страждав від зубного болю. У 18 столітті жив видатний стоматолог П’єр Фошар, який видав першу книжку з одонтології, де зібрав з практичним та науковим підходом інформацію про лікування гігієну зубів. Вважається, що саме П’єр Фошар був ініціатором того, що Аполонія стала покровителькою не тільки тих, хто страждає від зубного болю, але й тих, хто допомагає від цього болю позбутися – стоматологів. Фошар таким чином окреслив одонтолога як спеціаліста.

Яке Ваше життєве кредо?

Хто шукає, той знайде. Скажу словами письменника Мирослава Дочинцева: «Якщо Ти не знаєш що робити – просто йди» і тобі відкриється світ.